Давайте знайомитися

Георгінова Оксана Дмитрівна

Місце роботи - Андрівська ЗШ І-ІІІ ст.

Посада - вчитель історії та правознавства

Освіта:

• Запорізьке педагогічне училище №1, 1990 р.;
• Бердянський державний педагогічний інститут  ім. Осипенко, 1997р.;
• Бердянський державний педагогічний університет ім. Осипенко, 2010р.

Кваліфікація за дипломом:

• вчитель початкових класів та старша піонерська вожата (педагог-організатор);
• вчитель трудового навчання;
• вчитель історії та правознавства

Категорія -  вища

Стаж роботи - 25 років

Додаткова професійна освіта за останні два роки:

• курси підвищення кваліфікації, 2014р. (КЗ «ЗОІППО» ЗОР, 24.11-12.12.14);
• курси за програмою Intel «Навчання для майбутнього»(версія 10.1),2014р.(КЗ «ЗОІППО» ЗОР, 08-12.12.14);
• тренінг «Інноваційні підходи у формуванні самоосвітньої компетентності учасників навчально-виховного процесу»(КЗ «ЗОІППО» ЗОР, 03-05.06.15);
• семінар-тренінг «Я.Ми.Країна» в рамках проекту «Українська миротворча школа» (Бердянськ, 23-28.09.15р.)

Науково-методична тема: " Використання музейних експонатів - інноваційна складова сучасного уроку історії"

Педагогічне кредо: "Вчитель - не той хто вчить, а той у якого вчаться"

Мій педагогічний портрет

Педагогічний портрет… Як  картина художника створюється  великою кількістю мазків пензля на чистому полотні, так само і педагогічний портрет починає  писатися від народження:  із мудрого  родинного виховання, із позитивних емоцій шкільного життя, із спілкування зі справжніми особистостями. І, якщо вам пощастило  мати такі складові,  то у вас є всі шанси написати такий педагогічний портрет, який викличе в оточуючих бажання не тільки милуватися його виглядом, а і наснагу обговорювати та поширювати інформацію про нього. А власнику цього портрета надасть можливість отримати почесне звання «Учитель» з великої літери.

Це зараз, аналізуючи період становлення мене як вчителя,  я розумію що знакові зустрічі у мене були протягом всього життя і пов’язані вони були, переважно, зі вчителями історії. А тому для написання свого педагогічного портрета я можу взяти свиток. Фоном для портрету буде моя велика родина, яка дозволяла мені робити все, окрім того, що зможе осоромити моїх батьків. Ця установка стала основою для формування в мені зародків  вчителя – вміння перспективно мислити та самокритично оцінювати свої дії.

Моє шкільне життя почалося не зовсім так як у всіх: замість першої вчительки мене зустрів перший вчитель. Енергійний та емоційний  Левенок Ілля Григорович був творчим, талановитим, вмів розмовляти з дітьми на зрозумілій для них мові. Саме він був для мене музою у формуванні образу цікавого вчителя. А згодом він стане істориком, але це вже буде в іншій школі.

 За весь період свого шкільного життя я пам’ятаю лише один урок історії - це коли старенька вчителька прийшла на заміну.  Як персонаж картини «Незнайомка», вона залишилася в пам’яті п’ятикласників без імені, але і сьогодні я пам’ятаю її зовнішність. Весь урок вона розказувала, та так, що і сьогодні ті яскраві образи, написані рукою майстра, постають у мене перед очима, коли я розповідаю про Стародавній Єгипет її же словами. Дуже часто в своєму педагогічному житті я копіюю манеру її розповіді, перетворюючись у мультяшного удава Каа перед загіпнотизованою аудиторією.

А прихід в школу директорки-реформатора Сорокун Валентини Дмитрівни допоміг прикрасити образ вчителя різнобарвною палітрою фарб. Вона була надзвичайно активною, як блік на картині – вона була зовсім іншою, світлою на фоні оточуючих. Діти крутилися біля свого директора, яка намагалася привнести в школу різні новаторські ідеї, а ще власним прикладом довела, що справжній вчитель повинен працювати не тільки головою, а й руками. Наші звичайні класні кімнати силами учнів та Валентини Дмитрівни  почали перетворюватися у справжні дослідницькі лабораторії, реалізовуючи в життя  сміливі ідеї директорського дизайну.

А нанести всі тони та півтони на портрет мого майбутнього педагогічного досвіду довелося педагогічному училищу. Я «власовка». І як  учитель історії я добре знаю одне із значень цього слова, але у 80-х роках це було почесним званням випускниці Запорізького педагогічного училища №1 – першого в рейтингу серед педучилищ Союзу. «Життєва школа» для сильних людей. Іншої характеристики бути не може. Я потім закінчила ще 2 ВУЗи, але все чому я навчилася, було закладене саме там – в училищі Власова Анатолія Федоровича, та й історик тоді там був сильний – нині народний депутат Сергій Соболєв.

На полотні з’явилися окремі начерки мого педагогічного портрету: небайдужа, творча, креативна, талановита учениця своїх наставників.

Моя професія – ескіз мого життя,

Реальне відображення постійного зростання.

Портрет написано, та маю відчуття,

Ще  не завершила я цього малювання …