Результати І семестру
Безпечне користування Інтернетом
Дети и не только.
После трёх уже поздно
Как научить мозг учиться
Сімейна шпаргалка
Консультація "Як уникнути конфліктів зі школою"
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Є відомий інтернет-мем, який смішить усіх, окрім батьків та школярів:
Уроки зроблені, мати захрипла, донька стала глухою, сусіди вивчили все на пам’ять, собака переповіла.
Аби у вашій сім’ї так не було, пам’ятайте наступні поради.
1. Школа це лише помічник. Не замінник Вас, а лише помічник, а звідси два підпункти:
Співпрацюйте. Ходіть до вчителів, розпитуйте, вимагайте аби вам підказали що робити, коли щось не так. Вони педагоги, фахівці.
Не перекладайте відповідальність. Батьки, ваші діти – це ВАШІ діти. І тільки Ви несете відповідальність за них перед суспільством, перед ними самими і перед Богом. Школа може Вам допомогти, але ніхто не має перекладати відповідальність на інших за своїх дітей.
Я розумію, що у вас робота, кар’єра, плани і намагання заробити копійку аби вистачало на хліб з маслом, але ніякі гроші не замінять батьків. Я сама вчителька, в мене є син. Зараз він навчається в 9 класі і вважає себе самостійною людиною. А коли навчався в 5 -му, 6-му, 7-му класі моєї уваги сину не вистачало. Я більше приділяла уваги іншим дітям, роботі, а йому тільки обіцяла, що зробимо щось разом. А коли з,являвся час, то він в мене питав: "Що нарешті згадала про мене?". Він намагався сказати це жартома, але я відчувала, що він це каже з образою. Тоді собі казала: "СТОП, ЦЕ МОЯ ДИТИНА і ніхто, і ніколи не зможе компенсувати нестачу батьківського виховання.
Виховуйте своїх школярів. Зрештою, чи може бути щось важливіше ніж передати дитині Ваші сімейні цінності, любов до життя, батьківщини і так далі? Якщо ми, батьки, лишимо виховання своїх дітей, то рано чи пізно опинимось біля розбитого корита. Зрозумійте, шкільний вік, це стадія формування особистості, і дитина немов губка буде всмоктувати те, що її оточує, і тому вибір не великий: або виховують батьки або вулиця.
2. Цікавтесь тим, що відбувається у школяра не тільки в щоденнику, але й в класі.
У дітей свій власний світ, в якому вони живуть. Він маленький і, можливо, не такий цікавий як наш дорослий. Але це їх світ. Це їх реальність, і з нею треба рахуватись, перейматись їх проблемами і ставитись до них серйозно. Придумайте собі ритуал, традицію, візьміть за правило: щодня цікавитись життям вашого школяра. Щиро цікавтесь його друзями, тим, що він думає і відчуває, що йому подобається, а що ні і чому. Запитуйте не лише про оцінки, а про шкільне життя вашої дитини. Станьте для своїх дітей другом, до якого вони звернуться, коли назріє проблема. Як стати другом? А подумайте, хто для вас є другом? Той хто вислухає, правда ж? І певно Вам не подобається той, хто постійно дає поради і каже: це дурниця, залиш мене, я втомився. Покажіть приклад своїм дітям і згодом вони обов’язково зрозуміють вас і скоріш за все відплатять тією ж монетою.
КОРИСНІ САЙТИ
10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.
3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки що з тобою.
НАВЧІТЬ ДІТЕЙ БЕЗПЕКИ
Не забувайте, відправляючи дітей на вулицю чи залишаючи їх самих удома, нагадати їм про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим не вчинити чогось протиправного. Отож розкажіть їм не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як поводитися, коли до них чіплятимуться неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани. Не давайте дітям великі суми грошей, золоті речі. Придбайте для дитини нагрудний гаманець, куди вона могла б класти кишенькові гроші. Поясніть їй, що може статися, якщо їй захочеться всім розповідати про те, що є у вашій квартирі, а також показувати ключі від домівки товаришам чи незнайомим людям. Привчіть дитину не вихвалятися грішми і цінними речами перед іншими дітьми в школі чи на вулиці. Дітей важко відучити від звички відчиняти двері відразу після дзвінка, навіть не заглянувши у вічко і не запитавши, хто за дверима. Не полінуйтеся кілька разів провести інструктаж та проконтролюйте, як дитина засвоїла урок елементарної безпеки. Не показуйте дітям місця, де ви зберігаєте гроші та інші цінності, але покладіть у відоме дітям місце невелику суму, недорогі ювелірні вироби. Це знадобиться, коли злодії вимагатимуть від дитини вказати місце зберігання грошей. Певна частина грабіжників, особливо неповнолітніх, цим може вдовольнитися. Подібна хитрість вбереже дитину від фізичного насильства. Завжди цікавтеся, з ким дружить ваша дитина, де проводить вільний час, особливо вечорами. Ви обов'язково повинні бачити, чи ваша дитина приносить додому якісь цінні речі. Поцікавтеся, звідки вони. Міліція не може взяти на себе функцію виховання дітей, вона втручається тільки тоді, коли дитина на порозі до злочину або вже скоїла його. Злочинність серед підлітків і дітей легше попередити, ніж розкривати скоєні злочини. Нині почастішали випадки, коли неповнолітні вимагають у своїх ровесників гроші. Коли ваша дитина боїться виходити з дому чи безпричинно прогулює уроки — це вже сигнал для тривоги. Обережно з'ясуйте причину, і коли підтвердиться, що у вашої дитини щось вимагають, погрожують їй, обов'язково звертайтеся до працівників міліції. Щоб уберегти дитину від статевих злочинів, з раннього віку починайте поступово пояснювати їй про сексуальні стосунки. Із запитань дитини з'ясовується, що їй треба пояснювати спочатку про вагітність, народження, і вже набагато пізніше — про статеве дозрівання, про те, як себе поводити в тій чи іншій ситуації. Знайте, що інакше дитині сексуальні знання дасть вулиця.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ ДІТЯМ СЛІД:
- завжди говорити, куди йдуть;
- вчасно приходити додому (у визначений батьками час) і ніколи не затримуватися на вулиці самим;
- уміти за зовнішністю відрізнити тих людей, у яких можуть бути погані наміри, нікуди не йти з незнайомцями без дозволу батьків;
- не сідати в чужу машину, навіть для того, щоб показати дорогу;
- не приймати дарунків без дозволу батьків;
- голосно кричати і, якщо є можливість, утікати, коли хтось має намір взяти силою;
- розповідати батькам навіть про те, у чому соромно зізнатися.
Ви повинні знати, що в більшості випадків статеві злочини щодо дітей скоюють не чужі особи, а ті, хто добре знає дитину. Коли ваша дитина стала жертвою такого злочину, обов'язково викликайте міліцію, не роблячи сенсації з того, що сталося, і обов'язково заспокойте дитину.
БЕРЕЖІТЬ ДИТИНУ ВІД НАРКОТИКІВ
Наркотична залежність серед підлітків нині шириться, як епідемія. Міліція може втрутитися тоді, коли порушується законодавство про наркотичні засоби. Ефективно протистояти цьому нашестю можна, якщо виявляти це на початковій стадії. Найперше батьки мають дізнатися про пристрасть їхньої дитини до наркотиків, та вони, як правило, розводять руками, коли вже щось зробити неможливо.
Тому варто знати кілька ознак, що вказують на вживання дитиною наркотиків:
- це блідий, нездоровий вигляд;
- надто розширені чи звужені зіниці;
- відсутність апетиту та сильна втрата ваги;
- збудженість і повільність мови;
- відмова від минулих інтересів та нехтування особистою гігієною;
- вигляд п'яниці без вживання алкоголю;
- сліди уколів на руках чи ногах.
Виховуйте дитину так, щоб вона знала правомірність чи неправомірність тих або інших дій. Це можна зробити краще на прикладах з повсякденного життя, пояснюючи, наскільки погано було б, якби в когось із родини вкрали ту чи іншу річ, вимагали гроші і тому подібне.
( Інформація запозичена із сайту Управління МВС України в Хмельницькій області )
Чи потрібно вчити дитину давати «здачі»...
Н.А. Болсуновская
Частенько діти обзиваються і задираються, щоб побачити реакцію іншого. Чи вони хочуть запросити до гри, але не знають як. І чим яскравіше дитина реагує на витівки в його адресу, тим більше до нього лізуть: цікаво ж! Людина злиться, не уміє впоратися з гнівом - на нім і зриваються, хоча ніби битися ніхто і не планував.
Тоді, можливо, ефективний інший варіант - відхід? Піти у відповідь на обзивання, просто "не звертати уваги на кривдників", не підкріплювати їх реакції? Чи, як тепер часто радять, звести все до жарту, відмовитися/домовитися і навіть. (вищий пілотаж!) розповісти про свої почуття і попросити іншим разом так не робити?
Правильно. Справа не в самих діях, а в тому, що за ними стоїть : почуття, надії, установки. Якщо ми говоримо і навіть робимо все, як нас учать, а відчуваємо невпевненість в собі, то усі наші спроби будуть незграбні, і бажання супротивника продовжувати "доводити" тільки посилиться. Але якщо людина діє так, ніби вчинки іншого його не зачепили, якщо він упевнений в собі, може нешкідливо пожартувати або використати дитячу відмовку, то наступного разу сцена навряд чи повториться.
Тепер батькам неважко здогадатися, що робити, якщо дитину задирають або обзивають в школі, на вулиці. Потрібно допомагати йому зміцнювати віру в себе, підтримувати його гідність і самоповагу. Праця повсякденна, копітка, але ефективніша, ніж прості поради: бий або відійди убік.
Поради для батьків
1.Навчіть дитину, що неприпустимо влаштовувати провокації по відношенню до інших дітей. Учіть ставитись до інших так, як би дитина хотіла, щоб ставились до нього.
2. Навчіть дитину, як можна вступати в контакт з дітьми, в що можна пограти на перервах-тоді дитині не потрібно буде застосовувати агресивні прийоми, щоб познайомитися.
3. Важливо облаштувати в класі зону з розвиваючими іграми - тоді у дітей буде, чим зайнятися н -відповідно менше приводів для неконструктиву.
4. Не транслюйте дитині установку, що потрібно відразу ж давати здачу, учить його у разі провокації вирішувати ситуацію мирними способами.
5. Навчіть дитину у разі провокації спокійно обговорити ситуацію з кривдником, висловити свої почуття ("мені неприємно, так більше не роби"), пожартувати, "убити" поглядом, десь не звернути увагу, а десь звернутися по допомогу до учителя і батьків.
6. Важливо навчити дитину при провокаціях зберігати упевненість в собі і не пускатися в сльози, не починати заводитися, не опускати погляду - упевнена позиція - це те, що менше всього чекає від нас кривдник. Збереження упевненості конфлікті - цеважлива передумова і успішного його рішення, і як запорука того, щоб в майбутньому "не полізли".
7. Гумор - один з кращих засобів реагування на конфлікти, нестандартні способи реагування і відмовки дозволяють обеззброїти кривдника. Тут доцільно навчити дитину декільком черговим відмовкам, які можна використати : "Я на не бував, в обзивалки не грав »,« А у нас що турнір з смикання за волосся або по відбиранню іграшок? Я в ньому не беру участь »,
« Спасибі за масаж »,« Моя твоя не розуміти », « Мені подобається твоє нове ім'я »(при обзивання).
8. Учіть дитину, що не можна зривати злість на інших людях, для цього можна висловити її інакше - порвати папір, вмитися, намалювати злий картинку, порвати її, глибоко подихати, порахувати до 10.
9. Батьки, які виховують хлопчиків, часто вважають бійку нормальним способом спілкування хлопчиків і спеціально заохочують, щоб він бився і давав здачу. Важливо, щоб незалежно від статі у дитини була установка на мирне вирішення конфліктів і неприпустимість провокацій.
10. Самим батькам важливо не показувати неконструктивізм в спілкуванні між мамою і татом, а також не використовувати агресивні способи по відношенню до дитини, зривати злість на дитині, легко заводитися, інакше він зрозуміє, що агресивні способи - це нормально.
11. Батькам важливо показувати дитині приклад грамотного вирішення конфліктів, конструктивного спілкування та впевненості - тоді вона буде засвоювати хороші зразки
12. Якщо дитина скаржиться, що її ображають, то доцільно сходити поспілкуватися в школу з учителем, а також з батьками кривдника, а потім поспілкуватися вчотирьох - батьки і діти.
13. Шкільний психолог завжди готовий допомогти у вирішенні конфліктів та допомоги дітям в оволодінні навичками конструктивної поведінки та спілкування.
14. У конфлікті важливо зрозуміти причину конфліктів і на підставі цього його вирішувати.
15. Часто буває, що батьки усуваються від допомоги дітям у вирішенні конфліктів, навіть коли просять, за принципом, ви самі розбирайтеся, але у дитини невеликий арсенал досвіду розв'язання конфліктів та допомога йому найчастіше необхідна).
16. У конфліктах, що виникають у дітей, важливо діяти за принципом "Довіряй, але перевіряй" - є категорія дітей, яка перша провокує конфлікт, але потім звинувачує у всьому іншу сторону.
17. Один з найефективніших способів навчання навичкам вирішення конфліктів -це програвання з дитиною реальних конфліктних ситуацій, де дитина повинна виступити в ролі кривдника або "жертви" -як вчинити, якщо обізвали, смикнули за косу, поставили підніжку, ткнули в спину тощо Саме програвання ситуацій дозволяє на практиці відпрацювати вміння, бо тільки розмови про способи вирішення часто не призводять до потрібного результату.
Комментариев нет:
Отправить комментарий