Матеріали районної виставки "Освіта Бердянщини-2016"

Анотація

Георгінова О.Д.

Використання музейних експонатів – інноваційна складова сучасного уроку історії

Андрівка,2016

    У роботі з’ясовано основні педагогічні ідеї, на яких ґрунтується проблема дослідження, висвітлено шляхи застосування музейних експонатів на уроках історії, розкрито зміст методів та прийомів.  Розглянуто шляхи організації навчально-виховного процесу на уроках історії, вплив використання музейних експонатів на виховання інноваційної творчої особистості, яка зуміє пристосуватися до соціальних умов, які постійно змінюються, яка буде зорієнтована на соціальну активність та відповідальність, на національну свідомість, патріотизм.

   Указано практичне використання можливостей музейних експонатів на уроках історії, в позаурочний та позашкільний час.

  Досвід рекомендовано впроваджувати під час підготовки та проведення уроків історії в загальноосвітніх навчальних закладах.

І. ВСТУП

Актуальність досвіду зумовлена Державним стандартом базової і повної середньої освіти, де завданням історичного компоненту передбачено: «…формування в учнів ідентичності та почуття власної гідності у результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті  історичного процесу»[1].Дослідження історичної пам’ятки, складних процесів минувшини, свідком якої вона була, та її сучасного стану є вагомий внесок не тільки в розвиток українського історичного краєзнавства, але й в загальну скарбницю національної культури. Коли така добровільна ініціатива йде від нашого юнацтва, її суспільна вартість є надзвичайно високою. Опрацьований юними пошуківцями матеріал – це вагомий внесок у розвиток вітчизняної історичної науки та добрий приклад бережливого ставлення до етнокультурної спадщини рідного краю.

Перспективність досвіду полягає у розробці нового підходу щодо використання музейних експонатів в  організації  навчально-виховного процесу на уроках  історії.

Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у створенні інтерактивного, інформаційного, позитивно-емоційного середовища, загальної зацікавленості колективу на уроці шляхом використання музейних експонатів у процесі формування історичної компетентності школярів.

Практична значущість досвіду полягає у розробці та створенні банку інтерактивних вправ з використанням музейних експонатів, завдяки яким пробуджується інтерес до вивчення історії, удосконалюються навички дослідницької роботи, формується світогляд, з’являється досвід роботи над проектами.  

Теоретичне обґрунтування використання фондів шкільного музею унавчальному процесі обгрунтовано у методиці викладання історії радянської школи. 
У методичній літературі зустрічається низка публікацій, щодо використання екскурсій як основної форми діяльності у шкільному музеї.  Базовим у принципі історичного краєзнавства був визначений взаємозв’язок місцевої історії з історією усієї країни. Відомий український методист М.М. Лисенко[6] стверджував, що учні більш ґрунтовно і свідомо засвоюватимуть історичний матеріал тоді, коли вони безпосередньо його спостерігають,а найкращим засобом пізнання історичних пам'яток    він вважав вивчення оригіналів, єдиним методом забезпечення такого систематичного вивчення є використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії.

 У 80-х роках ХХ ст. в діяльності шкільних музеїв почала домінувати навчальна функція. «Шкільний музей – це тип навчального музею» - стверджував М.С.Борисов[4].
Якщо проаналізувати публікації зі шкільного музеєзнавства сучасних педагогів, то констатуємо наступне: з 1991 року ми майже не зустрічаємо джерел використання основних і допоміжних фондів шкільних музеїв на уроках історії. Спроби дослідити форми і методи вивчення краєзнавчих об'єктів зорієнтовані на поглиблене їх вивчення  учнями, зробив Я. Треф’як[11]. Науковці О.Пометун і Г.Фрейман[9] орієнтують на досвід європейських педагогів у питанні використання музейних експонатів на уроках історії. Елементи роботи з експонатами шкільного музею описав К.О. Баханов[2,33]. Автор розкриває методику роботи з речовими джерелами в умовах використання практично-лабораторного методу навчання історії.

Роберт Страдлінг у монографії „Викладання історії Європи ХХ століття” висловлює думку про те, що використання музейних засобів інформації і реконструйованого оточення допомагає створити відчуття історичного періоду, тоді як інтерактивний підхід і численні маршрути по музею сприяють індивідуальному і груповому навчанню. Крім того, на думку науковця, музей є джерелом свідчень, на які можна зробити запит і проводити аналіз тим же шляхом, що і аналізується інше джерело історичних свідчень.    
У публікації Л.М. Бєлякової[3,139]розглянуто функціональні компетенції учня, яких він набуває у процесі роботи з музейними експонатами. Таким чином, проведений аналіз науково-методичної літератури дозволяє зробити висновок про необхідність подальшого вивчення питання використання експонатів шкільного музею на уроках історії.
         Наукова достовірність досвіду.Шкільними програмами з історії України передбачено вивчення історії краю з найдавніших часів і до наших днів. Місцевий матеріал є невід’ємною частиною вивчення вітчизняної історії. Практика засвідчує, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а навпаки значно полегшує засвоєння курсу історії, робить знання учнів більш міцними і глибокими. Вивчення історії у школі вимагає нових методичних підходів до навчання учнів, оскільки використання лише традиційних методів навчання, як показує шкільна практика, сьогодні вже не може бути достатньо ефективним. Потрібно навчати дітей із врахуванням індивідуальних можливостей і запитів школярів.

Об’єктом дослідження став сучасний урок.

Предметом – музейні експонати як інноваційна складова уроку.

Мета дослідження є розробка інтерактивних вправ звикористанням музейних експонатів як одного з ефективних засобів зацікавленості предметом у процесі формування історичної компетентності школярів.

Новизна роботи полягає у застосуванні музейних експонатів як засобу занурення в історичний період через застосування інтерактивних методів навчання на уроках історії.

ІІ. Основна аналітична частина.

Використання музейних експонатів – інноваційна складова сучасного

уроку історії

Технологія діяльності автора досвіду

Використання музейних експонатів під час роботи допомагаєстворити в колективі творчу атмосферу, демократичний стиль спілкування із учнями, підвищити інтерес вихованців до навчання, урізноманітнити форми і методи навчально-виховної роботи, посилити міжпредметні зв’язки, використовувати нестандартні види занять, підвищити загальний рівень культури і впливати на формування свідомого ставлення до культурної спадщини людства.

Для реалізації ідеї, яка передбачала створення особливого середовища навчання,  потрібна була матеріальна база. В основу підготовчої роботи автор поклав принципи створення міні-музеїв [додаток 1]. Через відсутність шкільного музею у навчальному закладі та вільного належного було вирішеностіни окремої класної кімнати зробити демонстративно-інформаційними, розмістивши на них музейні експонати, принесені учнями. В організації учнівської діяльності у міні-музеїавтор використав метод проектування [додаток 15]. У процесі роботи учні оволодівають навичками самостійної роботи, зазначаючи мету,  проблему, завдання, визначають практичну та теоретичну значущість. Результативним проект можна вважати тоді, коли виконання його сприятиме розв’язанню актуальної проблеми, коли його можна застосувати для масового використання, оскільки йому властиві новизна, оптимальність, гнучкість, цінність. Саме таким виявився культурологічний проект «Перлини родинних скарбниць»[додаток 19]. За його розробку та реалізацію учасники отримали п’ять нагород різного рівня.Серед них: відзнаки  Бердянської районної ради, Департаменту освіти і науки Запорізької облдержадміністрації, педагогічного видавництва «Шкільний світ» та Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Для застосування зібраних експонатів у міні-музеї авторові спочатку довелося зайнятися самоосвітою з цього питання, а саме пошуком теоретичного матеріалу з теми: ознайомитися зі словником музейних експонатів[додаток 3], знайти схеми наукового опису музейних предметів[додатки 2,4], зясувати що відноситься до музейних об’єктів [додаток 9] тощо.

Автором зібрана колекція форм, методів, прийомів роботи з учнями на уроці по використанню експонатів шкільних музеїв[додаток 5,6], розглянуті нетрадиційні форми уроків із залученням музейної педагогіки[додаток 7], методика проведення навчальних екскурсій [додаток 14] та  уроків у музеї[додаток 8].

Використовуючи різні види робіт з історичними джерелами[додаток 16], методичні прийоми показу[додаток 12], застосовуючи знання щодопсихологічних особливостей використання музейних експонатів[додаток 10], керуючись рекомендаціями щодо використання новітніх інформаційних технологій на уроках у музеях[додаток 11], автор розробив власну стратегію використання музейних експонатів ( експонатів з кабінету історії).

Основні орієнтири:

·        У класичних музеях не можна торкатися експонатів руками, а в міні-музеях не просто можна, а навіть потрібно!

Учень має можливість брати вироби в руки, розглядати їх, обстежувати тактильно, а також переставляти на інше місце, ніби створювати власну експозицію. У звичайному музеї дитина – лише пасивний спостерігач, а тут вона – співавтор.

Наприклад, на першому уроці кожного навчального року автор запрошує учнів стати господарями класного міні-музею. Вони мають можливість перекласти речі на власний розсуд. Автор назвав цей прийом «Шахова партія»(з одного боку – діти, з іншого  -  вчитель-спостерігач). Діти, перекладаючи речі, намагаються ставитися до них дуже обережно, розглядаючи їх з різних боків. А вчитель лише називає імена власників. Результат вправи: учні зацікавлені навчальним предметом, у них виникає бажання також стати власниками цієї колекції, а тому, обов’язково з дозволу батьків, можутьщось принестидо класного міні-музею.

·        Для використання музейних експонатів,як будь-якого наочного матеріалу, в процесі викладання історії існують певні обмеження:не слід завантажувати урок великою кількістю наочного приладдя.Часто досить одного експоната чи елемента.

Наприклад, перед вивченням теми «Великі географічні відкриття»(8 клас) автор застосував прийом «Таємниця старої скрині» (прийом підвищення напруги). Щоб відгадати яка річ, пов’язана з подіями XV століття, знаходиться у скрині, учні повинні відтворити перший рядок сінквейну:

______________

Ароматні, гіркі.

Приправляють, змінюють, смакують.

Заради них знаряджали експедиції.

Помічники.

Вивчаючи тему «Київська Русь і монголо-татарська навала»(5 клас) для активізації пізнавального інтересу використаноскриньку, в якій знаходяться монгольські монети [додаток 18].

·        Добирати наочний матеріал потрібно так, щоб він був доступним і зручним для огляду. Варто спеціально готувати учнів до сприйняття наочного матеріалу.

Для прикладу: перед виконання поставленого завдання, нагадати схему опису музейного предмету, а для зручності під час роботи використати прийом«Балакучий кубик» (на сторонах кубика прикріплені основні пункти схеми опису музейного експоната): будь-якій дитиніподобається грати, а тим часом ми проводимо серйозну роботу по ідентифікації музейного експонату, залучаючи до співпраці навіть самих пасивних учнів.

·        Ефект від використання музейних матеріалів у навчально-виховному процесі буде тоді, коли вони (матеріали) є не тільки засобом ілюстрації та конкретизації загальноісторичних подій і явищ, але й джерелом отримання нових знань, розширення наукового світогляду учнів. Це можливо, коли музейний експонат є зручним для порівняння, співставлення, тісно пов'язаний із загальноісторичними процесами і розкриває специфічні особливості розвитку рідного краю.

Особливий інтерес  в учнів викликає використання збільшувального скла при роботі з музейними експонатами. Кожній дитині хочеться подивитися у збільшувальне скло, але вчитель спочатку попереджає, що ми граємо у гру «Світ мій, дзеркальце, кажи…». А тому кожний, хто буде тримати збільшувальне скло у руках, повинен буде характеризувати предмет спостереження (музейний експонат).

Вправа «Авоська» (5 клас). В основу її проведення покладені пошуковий метод та прийом порівняння.Вчитель показує учням авоську, в якій гаманець зі старими монетами та пропонує заповнити таблицю). Завдання вправи розбирається наприкінці уроку, адже передбачає допомогу батьків для учнів 5 класу. Вправу можна трансформувати, додаючи додаткові творчі завдання  залежно від класу (5,9,11 класи).

«Стара монета», 1838р.	«Авоська»	«Мій магазин»
Яєць десяток – 0,23 карб.  Масла коров’ячого, пуд –16 карб. Гречи четверик – 1,40 карб. Олія (пуд) – 16карб. Картопля четверик – 0,50 карб.  Сіна воз –4-5 карб. Соломи воз–1 карб.

·        Для успішного розв’язання навчальних завдань учителеві необхідно простежити з одного боку відображення в історії краю загальноісторичних процесів, закономірностей, з іншого -  внутрішні зв’язки між подіями та явищами місцевої історії.

Одне із основних завдань учителя – залучення учня до пошукової, дослідницької, аналітичної діяльності. Тож значне місце в організації роботи з учнями займає підготовка школярів до участі у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН. Автор досвіду разом з учнями кожного року бере участь у підготовці науково-дослідницьких робіт МАН (2014р. –ІІІ місце, 2015 р. – ІІ місце). Останні 3 роки роботи учасників  представлені у секціях «краєзнавство» та «етнологія».Чимало дослідницьких робіт учнів присвячені темі Голодоморів, в яких містяться записи-спогади жертв Голодоморів.Ці матеріали  представляють для міні-музею історичну цінність, автор пропонує використовувати їх як експонати.

Вправа «Свіча горіла…» Автор використовує вправу під час вивчення тем Голодоморів (5,10,11 класи).Учні запалюють на своїй парті свічку і опрацьовують текст спогадів методом «інсерт».Вправа розроблена на основі прийому локалізації подій, прийому співучасті. А також діти привчаються до участі в акції «Запали свічку».

Вправа «Назад в майбутнє». Учням пропонується написати листа  рідним про своє життя у конкретному історичному періоді.  

Наприклад, учитель демонструє 2 бритви часів війни.Власник однієї з них був в трудовій армії Радянського Союзу, а доля іншого –невідома. Учням пропонується  написати листа від імені власників цих бритв.  У дітей є право самим написати їх історію.

Під час виконання вправи «Назад в майбутнє» використовується прийом реконструкції.  Прийом доречно поєднується з особливостями будь-якої вікової групи. Він полягає у відтворенні  події, епохи, відчуттів.

ІІІ. Висновки та рекомендації

Запропоновані види завдань  до уроку історії з використанням  музейних експонатів вимагають від учителя спеціальної підготовки у плануванні роботи учнів, добору способів реалізації поставлених завдань. Але користь від таких уроків очевидна:процес формування історичної компетентності набуває інформаційної насиченості, ознак активної діяльності, диференціації та індивідуалізації.

Місцевий матеріал, з одного боку, - засіб активізації пізнавальної діяльності учнів і конкретизації загальноісторичних подій, а з іншого, - частина системи знань з вітчизняної історії. Практика засвідчує, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а, навпаки, значно полегшує засвоєння курсу історії, робить знання учнів більш міцними і глибокими.

Успіх використання музейних експонатів в сучасній школі залежить від того, наскільки вони сконцентровані на головних і найбільш активних напрямках, якою мірою забезпечують вирішення гострих питань сьогодення.

Результати роботисвідчать, про необхідність перетворення сучасних музеїв при навчальних закладах, міні-музейних експозицій в класних кімнатах на ефективний засіб навчання, розвитку, виховання молоді, що має позитивні наслідки. Досягненню цієї мети сприятиме розробка і впровадження у навчальний процес науково-методичних засад музейної педагогіки, а також краєзнавства.

Досвід роботи з теми дослідження популяризується автором на засіданнях районного методичного об’єднання вчителів історії, на засіданнях районної творчої груп учителів суспільних дисциплін, через участь у Всеукраїнському конкурсі «Творчий учитель – обдарований учень», у Всеукраїнському конкурсі кабінетів історії  ім. Волковинського, у Всеукраїнському конкурсі на кращий план-конспект уроку з історії України, із всесвітньої історії  з елементами медіаосвіти та медіаграмотності під час викладання суспільних дисциплін.

Рекомендації щодо впровадження досвіду

Досвід має практичне значення і рекомендується для впровадження вчителями історії  загальноосвітніх навчальних закладів на уроках, в позаурочній діяльності, в умовах дистанційного навчання.

Тема має перспективність дослідження у напрямку реалізації історичної компетентності засобами використання музейних експонатів як інноваційної складової сучасного уроку.

ІV. Бібліографія

1.     1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/often-requested/state-standards.

2.     Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України: посіб. Для вчителя. – К.:Вид-во „Генеза”,1996.-205 с.

3.     Белякова Л.М. Уроки в музее // Школьные технологии. -  2006. - №5. - С.137-139

4.       Борисов Н.С.  Методика историко-краеведческой работы в школе. - М.: Просвещение, 1982.-245с.

5.      Кудрина Т.А.  Музей и школа: пособ. для учителя. - М., 1985. - 198 с.

6.     Лисенко М.М. Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії СРСР. - К.: Радянська школа, 1961.-201 с.

7.     Мельник Л.Г. Методика викладання історії в середній школі. –К.: Видавниче об'єднання «Вища школа», 1974. -  222 с.

8.     Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. - М. 1952,  604 с.

9.     Пометун О.,  Фрейман Г. Методика викладання історії в школі. - К.: Ґенеза, 2006.-322 с.

10.Соломонова Т. Шкільні музеї в Україні: тенденції і проблеми розвитку// Історія України. - 2007. - №45. - С. 4-6.

11.Треф’як Я.  Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. - 2002. - №1. - С. 33-37.